В далекому XVI столітті між протестантами і католиками була ворожнеча. На початку червня 1529 року біля селища Каппель зібрались дві армії. З одного боку протестанти, яких підтримували невеликі загони союзних бернців, а з іншого боку – союз п’яти католицьких кантонів: Урі, Швіцу, Унтервальдену, Люцерну та Фрібургу.
Святу віру не можна нав’язувати силою за допомогою шабель і католики вирішили це довести своїм протестантським «друзям». І ось яким чином.
Зібратись, вони зібрались, але переходити в наступ не поспішали. Воїн зобов’язаний дотримуватись присяги і слідувати наказам командування, але ж не легко занести меч у братовбивчій війні. До того ж в малесенькій альпійській республіці настільки тісні родинні зв’язки, що протиборчі сторони, що стояли недалеко одні від одних, з легкістю впізнали своїх родичів, друзів, братів по зброї в минулих битвах.
Почали лунати різні жарти, що супроводжувались диким реготом з обох сторін. А ввечері католики принесли до свого табору великий казан з молочним супом.
Напевно ми всі пам’ятаємо дивовижний аромат такого супу, що куштували в дитинстві. А що вже казати про втомлених зголоднілих воїнів! Всього лише невелика відстань відділяла протестантів від католиків і від аромату молочного супу.
Недовго вагаючись, протестанти прихопили з собою свіжевипечений хліб і відправились до ворожого табору – розділити з ними трапезу, яка відбулась посередні, між таборами.
Католики погодилися на такий бартер і пересунули котел на середину, попередивши про те, що на час трапези ворожнеча буде забута. Половина казану залишилася на боці католиків, а половина - на боці протестантів. А посередині казану воїни поклали шпагу, яка розділяла "супові території".
Після їжі ворожнеча відразу стихла, вирішальний бій так і не відбувся, а невдовзі був підписаний мирний договір, який отримав жартівливу назву «молочний суп в Капеллі».
Тоді приготуйте смачний молочний суп із локшиною, молочний суп із сирними галушками або молочний суп в куркою та локшиною.