Вернуться назад
Распечатать
До 150-річчя з народження Лесі Українки - «Советы Хозяйке»
Саме про неї Франко казав: “Єдиний мужчина в українському письменстві”. Що відомо про гастрономічні вподобання однієї з найвизначніших жінок Ураїни?
Її з сестрою називали герцогиня де Комор, через те, що вони жили в коморі у бабусі. Лариса, яка ще в дитинстві обрала собі ім'я Леся, була кмітливою дівчинкою, що жадала знань, пригод та завжди захищала слабших. Разом з братом вони днями грали у лісах, читали книжки та досліджували навколишній світ. Це все було до того, як Леся захворіла, та навіть коли хвороба почала прогресувати - Леся не зупинилась і йшла назустріч новим знанням та відкриттям. На Водохрещу 1881 року 10 річна Леся впала у річку Стир і вд тоді в неї розвинулася недуга.
В січні 1907 року Лесю Українку, її сестру Ольгу та інших українських діячів без жодної формальної причини арештували. Письменниця разом із сестрою потрапила до камери, де сидів Борис Грінченко. Він пригостив їх домашнім молоком та котлетами. Просидівши ніч, Лесю та Ольгу відпустили.
Як не прикро, інформації щодо гастрономічних уподобань родини Косачів лишилось небагато, та й ті можно знайти лише у листуваннях. В останні дні свого життя леся їла виключно морозиво з ожини. «В Сурамі дійсно не було спеки — чисте гірське повітря, гарна природа. Лесина кімната була з балконом. Знову Лесі трохи покращало. Вона навіть щодня виходила на балкон, йшла помалу, спираючись на мене, лягала в лежака, дивлячись на чудовий краєвид — гори, вкриті лісом, і долину, куди збігали гірські потоки. Але за три дні Лесі різко погіршало: всяка їжа їй до того спротивилася, що, при всій Лесиній силі волі, вона ледве могла себе змусити щось випити, і єдине, що вона могла без огиди їсти — це морозиво з ожини. На щастя, навколо нашого мешкання в горах було цієї ягоди багато. Я збирала її і робила Лесі морозиво» - писала молодша сестра Ізидора.
З листа Ольги Косач довідуємось, що ранковий чай традиційно подавався після дев’ятої години ранку, обідали не пізніше другої. І біля сьомої вечора чаювання.
Леся любила власноруч пекти англійський кекс, куди додавала сушені чорниці та суниці, а також готувати пунш. Але зберігся перепис Наталії Полонської-Василенко, який інгредієнтами, технологією приготування вражає:
Наколоть, обыкновенными кусками, 3 фунта сахара, стереть им цедру с 10 лимонов и с 3 апельсинов; всю кожу с лимонов и апельсинов обрезать и выбросить, а самое мясо нарезать кружками, выбросив все семячки до одного; если можно, не дурно прибавить, на эту порцию самый маленький, ломтиками нарезанный, ананас и прочих фруктов. Эти нарезанные фрукты сложить в миску, налить на них три с половиною бутылки, т. е. 10 стаканов кипятку, положить колотый сахар, размешать хорошенько; когда сахар растает и кипяток остынет, влить в сироп 2 стакана коньяку и 1 бутылку французской водки, сейчас накрыть миску крышкою, а еще лучше салфеткою, а сверху подушкою, чтобы спирт не испарялся. Часа через три процедить, выжать салфетку и сохранять в бутылках, закупорив их и засмолив. Этот холодный пунш очень приятного вкуса.
З усіх кулінарних рецептів передавався з покоління в покоління лише «Лизаветин» борщ, секрет якого полягав у прикисленні борщу яблуком-антонівкою.
Курку варити до готовності. Процідити відвар. Обчищені і промиті буряки нашаткувати соломкою, скропити щедро буряковим квасом, присолити. Перемішати з нашаткованим соломкою яблуком-антонівкою. Покласти у глибоку з накривкою пательну, додавти жир, зібраний з відвару, і тушкувати до напівготовності. Цибулю, обчищене і обмите коріння моркви і петрушки нашаткувати соломкою і легенько обсмажити у маслі. У проціджений відвар покласти нарізану частками кратоплю, довести до кипіння, додати нарізану кубиками свіжу капусту і варити хвилин 15. Потім у відвар покласти тушковані з яблуком буряки, злегка підсмажене разом з цибулею коріння моркви і петрушки, перець і розтерте у ступі і підсмажене пшоно, розведене відваром. Ще 5 хвилин кип’ятити, заправити товченим із зеленню петрушки і часником салом, довести до кипіння і дати настоятися хвилин 20-30. Подаючи на стіл, у борщ покласти порцію м’яса, сметану і посипати зеленню петрушки.
Її з сестрою називали герцогиня де Комор, через те, що вони жили в коморі у бабусі. Лариса, яка ще в дитинстві обрала собі ім'я Леся, була кмітливою дівчинкою, що жадала знань, пригод та завжди захищала слабших. Разом з братом вони днями грали у лісах, читали книжки та досліджували навколишній світ. Це все було до того, як Леся захворіла, та навіть коли хвороба почала прогресувати - Леся не зупинилась і йшла назустріч новим знанням та відкриттям. На Водохрещу 1881 року 10 річна Леся впала у річку Стир і вд тоді в неї розвинулася недуга.
В січні 1907 року Лесю Українку, її сестру Ольгу та інших українських діячів без жодної формальної причини арештували. Письменниця разом із сестрою потрапила до камери, де сидів Борис Грінченко. Він пригостив їх домашнім молоком та котлетами. Просидівши ніч, Лесю та Ольгу відпустили.
Як не прикро, інформації щодо гастрономічних уподобань родини Косачів лишилось небагато, та й ті можно знайти лише у листуваннях. В останні дні свого життя леся їла виключно морозиво з ожини. «В Сурамі дійсно не було спеки — чисте гірське повітря, гарна природа. Лесина кімната була з балконом. Знову Лесі трохи покращало. Вона навіть щодня виходила на балкон, йшла помалу, спираючись на мене, лягала в лежака, дивлячись на чудовий краєвид — гори, вкриті лісом, і долину, куди збігали гірські потоки. Але за три дні Лесі різко погіршало: всяка їжа їй до того спротивилася, що, при всій Лесиній силі волі, вона ледве могла себе змусити щось випити, і єдине, що вона могла без огиди їсти — це морозиво з ожини. На щастя, навколо нашого мешкання в горах було цієї ягоди багато. Я збирала її і робила Лесі морозиво» - писала молодша сестра Ізидора.
Про культуру харчування у родині Лесі зафіксовано найменше відомостей.
З листа Ольги Косач довідуємось, що ранковий чай традиційно подавався після дев’ятої години ранку, обідали не пізніше другої. І біля сьомої вечора чаювання.
Леся любила власноруч пекти англійський кекс, куди додавала сушені чорниці та суниці, а також готувати пунш. Але зберігся перепис Наталії Полонської-Василенко, який інгредієнтами, технологією приготування вражає:
Пунш холодний
Наколоть, обыкновенными кусками, 3 фунта сахара, стереть им цедру с 10 лимонов и с 3 апельсинов; всю кожу с лимонов и апельсинов обрезать и выбросить, а самое мясо нарезать кружками, выбросив все семячки до одного; если можно, не дурно прибавить, на эту порцию самый маленький, ломтиками нарезанный, ананас и прочих фруктов. Эти нарезанные фрукты сложить в миску, налить на них три с половиною бутылки, т. е. 10 стаканов кипятку, положить колотый сахар, размешать хорошенько; когда сахар растает и кипяток остынет, влить в сироп 2 стакана коньяку и 1 бутылку французской водки, сейчас накрыть миску крышкою, а еще лучше салфеткою, а сверху подушкою, чтобы спирт не испарялся. Часа через три процедить, выжать салфетку и сохранять в бутылках, закупорив их и засмолив. Этот холодный пунш очень приятного вкуса.
Перепис Лизаветиного борщу від Ізидори Косач-Борисової:
Курку варити до готовності. Процідити відвар. Обчищені і промиті буряки нашаткувати соломкою, скропити щедро буряковим квасом, присолити. Перемішати з нашаткованим соломкою яблуком-антонівкою. Покласти у глибоку з накривкою пательну, додавти жир, зібраний з відвару, і тушкувати до напівготовності. Цибулю, обчищене і обмите коріння моркви і петрушки нашаткувати соломкою і легенько обсмажити у маслі. У проціджений відвар покласти нарізану частками кратоплю, довести до кипіння, додати нарізану кубиками свіжу капусту і варити хвилин 15. Потім у відвар покласти тушковані з яблуком буряки, злегка підсмажене разом з цибулею коріння моркви і петрушки, перець і розтерте у ступі і підсмажене пшоно, розведене відваром. Ще 5 хвилин кип’ятити, заправити товченим із зеленню петрушки і часником салом, довести до кипіння і дати настоятися хвилин 20-30. Подаючи на стіл, у борщ покласти порцію м’яса, сметану і посипати зеленню петрушки.