Українські народні прислів`я та приказки - «Советы Хозяйке»
Мудрість нашого великого народу показана також в народних прислів`ях та приказках.
Велич українскького народу знаходить своє відображення в мудрості його, яка показана дуже добре в казках, легендах, міфах, прислів’ях і приказках, звичаях та традиціях, піснях, його культурі і мові.
Ці елементи народної творчості і гордості формувалися протягом всього існування народу, протягом віків з вуст у вуста передавали один одному те, що казали в народі в той чи інший час, те, що заповіли діди... З деякими можна погодитися, з деякими неможливо, деякі можуть здатися абсурдними, недоречними чи незрозумілими на перший погляд, інші мудрі і точні. Прислів'я були знайдені в інтернеті, розказані знайомими, друзями і близькими.
На фото зліва зображено вінок — традиційний український головний убір молодих незаміжніх дівчат.
Ще різні цікаві, іноді мудрі народні прислів’я та приказки ви знайдете на нашому сайті за посиланнями на початку цього матеріалу.
Українські народні приказки та прислів`я
Аби день до вечора.
Аби душа чиста, а постоли нічого.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби шия, а ярмо буде.
Або будемо на Русі, або пропадемо усі.
Або дома не бути, або волі здобути.
Аж шкура говорить.
Апетит з їдою прибуває.
Ану, ноги на плечі.
Або пан, або пропав.
Бог не теля, бачить звідтиля.
Близько до царя — близько до смерті.
Багато грому — мало дощу.
Буває лихо, що плаче, а буває, що й скаче.
Баба з воза — кобилі легше.
Багатий, як циган на блохи.
Багато дива, мало млива.
Багатому й чорт яйця носить.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Батогом обуха не переб'єш.
Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Бачили очі що купували, тепер їжте — хоч повилазьте!
Без добра і лихо не родить.
Без вірного друга - велика туга.
Бога взивай, а рук прикладай.
Без добра і лихо не родить.
Буде добре, як мине зле.
Буде день – буде пісня.
Без нашого Гриця вода не освятиться.
Береженого Бог береже.
Без праці нема плода.
Без сили даремний гнів.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Береженого всяк береже.
Бережи вуха, щоб не вкусила муха.
Бережись, як огню!
Береженого всякий береже, небереженого лихо стереже.
Битому собаці кия не показуй.
Біда біду тягне.
Біду здибати легко, та трудно її збути.
Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками.
Біди ні продати, ні проміняти.
Біду і грім не розіб’є.
Біда біду тримає.
Біда помучить і мудрості научить.
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.
Ближча сорочка як свита.
Болото болотом, а чорт чортом.
Близько лікоть, та не вкусиш.
Борода не робить мудрим чоловіка.
Біс та його діти панують у світі.
Богові свічку, а чортові дві.
Боятися вовка - в ліс не ходити.
Брат мій, а хліб їж свій.
Брехливу собаку далеко чути.
Буває, що й корова літає.
Буде добре, як мине зле.
Берись, синку, за свою свитинку.
Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.
Було б пшоно, а каша буде.
Бодай ніхто добрий не діждав позиватися.
Без суда суд буває.
Було, та за водою пішло.
Біда з такими панами: ми до корчми, а вони за нами.
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
Будеш трудиться — будеш кормиться!
Бовть, як камінь у воду.
Багатство дме, а нещастя гне.
Більше смутку, як радості.
Бодай не діждати своє серце на шматки рвати.
Брехня панує — правду гальмує.
Брехня — що вугілля: не впече, то замаже.
Брехливий чоловік — як вугіль: хоч не спалить, то очорнить.
Брехнею світ живе.
Брехнею увесь світ перейдеш, та назад не вернешся.
Боронь боже нужди, розум знайдеться.
Боронь боже нужди, то й розум загубиш.
Бідному в житті тільки робота та скорбота.
Бідність — не порок, а велике горе.
Бідність — не порок, а гірше нещастя.
Бідному всюди біда.
Бідному все вітер в очі віє.
Бог любить праведника, а суддя (чорт) ябедника.
Взявся за гуж — не кажи, що не дуж.
Вік живи, вік учись.
Вір своїм очам, а не чужим словам.
Вовків боятися - в ліс не ходити.
В суді правди не шукають.
Від напасті не пропасти.
Всякий свого щастя коваль.
В нещастю нема ні брата, ні свата.
Везе йому, як тому втопленику.
Всюди добре, а дома найліпше.
Василів вечір додає дня на курячу ніжку.
В один мет.
Вже лютий геть подриз, кидай сани, бери віз(подризнути — кінчитись, пропасти ).
Вийде правда наверх, як слива з води.
В Луцьку все не по-людськи: навколо вода, а в середі біда.
Води збан, а сам пан.
В чоботях клише, а босої ноги слід пише.
Велике дерево поволі росте.
В закритий рот муха не влізе.
Вдача собача, натура вовча
Видно пана по халявах.
Виміняв шило на швайку.
Виріс, а ума не виніс.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Високо літає, та низько сідає.
Вище себе не підскочиш.
Від своєї тіні не втечеш,
Вісті не лежать на місці.
Вкрадеш голку, а потім корову.
В кого серце вовче, той їсть, кого схоче.
Вовк, то вовче й думає.
Вовча натура в ліс тягне.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Вовка запряжи у плуг, а він дивиться в луг.
В болоті не без чорта.
Всі чорти в воду, а пухирці вгору.
В ліс дрова не возять.
В нього руки на всі штуки.
Вовка ноги годують.
Вода і камінь довба.
Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Ворона вороні ока не видовбає.
В сім'ї не без виродка.
Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.
Вовка ноги годують.
Вода в решеті не встоїться.
Вода з вогнем не товариші.
Всі ріки до моря ведуть.
Вчорашньої води не доженеш.
Всякому овочу свій час.
В тихому болоті чорти водяться.
В умілого й долото рибу ловить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
В чужих руках завше більший шматок.
Ведмідь на ретязі товсто реве.
В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі.
В суд підеш — правди не знайдеш.
Воля божа, а суд царів.
Велика муха прорветься з павутиння, а маленька ніколи.
Голий голого не позива.
Грамота не хвороба, літ не збавить.
Гарні гості, та не в пору.
Гірко заробиш - солодко з'їси.
Говори стовпу, а він стоїть.
Година вранці варта двох увечері.
Голка в стіжок упала - пиши пропала.
Голодній кумі хліб на умі.
Горе з бідою близькі сусіди.
Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім.
Година вранці варта двох увечері.
Горе за горе зачепилося.
Горе не умовчить.
Горбатого могила виправить.
Гостра була сокира, та на сук наскочила.
Гостре словечко коле сердечко,
Готовеньке і кішка з'їсть.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гуртом і батька добре бити (або Гуртом і батька легше бити).
Голод мучить, а нужда краде.
Голод і бреше, і краде.
Голь нещадима.
Гуртом і батька легше бити
Глибока вода не каламутиться.
Гостре словечко колить сердечко.
Говорить — як би в нього купити.
Грошей багацько (на світі), а щастя мало.
Грошів— сила: одних підкуплять, других напоять, а третім лиха накоять.
Грошей — і кишеня не сходиться.
Городня — голодня.
Говорив би, та слів нема; плакав би, та сліз нема.
Гола та Теплинський ліс, де чумаків бере біс (в межах кол. Запорожжя).
Голод не свій брат.
Голод і холод — то не милі гості.
Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.
Голод усього науче.
Де два українця — там три гетьмана.
Дай, Боже, щоб усе було гоже!
Де добре громаді, там добре й бабі.
Де храм, то й ми там.
Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.
Доробився хліба, аж зійшов на діда.
Де густа рука, не треба й дрюка.
Діло майстра величає!
До батьків - по гроши, до людей - по розум.
До нашого берега завжди припливе як не кізяк, то тріска.
Дознавайся світа, поки служать літа.
Дар не вогонь, а, ходячи біля нього, опечешся.
Де папа, там і Рим.
Де цар, там і орда.
Дорога і вночі не спить.
Добре діло твори сміло.
Добра кашка, та мала чашка.
Добро не пропадає а зло умирає.
Добро не лихо, ходить у світі тихо.
Дівка, як верба: де посади, то прийметься.
Домашня думка в дорогу не годиться.
Дома рука й нога спить, а в дорозі й голова не дрімає.
Де не посій — уродить.
Де суд, там і суть (сутяжництво).
До справи — двох, а по справі — один.
Дере з живого й з мертвого.Поле гній любить.
Де верба, там і вода.
Де рідний край, там і під ялиною рай.
Дми не дми — не к різдву йде, а к великодню (ніби циган так казав).
Дуй не дуй, а вже не до ковбаси, а до яєць. (Різдво і Великдень) .
Дурні помирають по п’ятницях.
Дон Доном, а найкраще дома.
Де розуму не стає, там сила добуває.
Де один грибок, там цілий вінок.
Добре слово будує, а зле руйнує.
Добре слово краще за цукор і мед.
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є.
Далеко куцому до зайця.
Даремно і чиряк не вискоче.
Де суд, там і неправда.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Докинути хмизу в жар.
Два коти в одному мішку не помиряться,
Двоє третього не чекають,
Де багато господинь, там хата неметена.
Де відвага, там і щастя.
Де коротко, там і рветься.
Де посієш, там і вродиться.
Держись берега — риба буде.
Де риба чіпляється, там і вудку кидай.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дешева риба - погана юшка.
Дивись на зріст, та питайся розуму.
Диму без вогню не буває,
Діло майстра величає.
До бога важкий шлях, а до пекла прямесенький.
Добре ширитися у чужому.
Дурень іде молиться, а піп із нього живиться.
Дурний піп — дурна й молитва.
Добре діло твори сміло.
Де два українця — там три гетьмана.
Дома й стіни помагають.
Дурням закон не писаний.
Добре ім’я краще багатства.
Добро не пропадає а зло умирає.
Добро не лихо, ходить у світі тихо.
Дурень думкою багатіє.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Дурневі закон не писаний.
Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.
Є в глечику молоко, та голова не влізе.
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.
Жалів яструб курку - доки всю обскуб.
Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.
Жвавий Савка, аж шкура на йому горить.
Живемо добре, горя в людей не позичаємо.
Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.
Живіт товстий, а лоб твердий.
Живу тихо, без плюскоти.
Живому багацько і треба.
Жінка плаче, діти плачуть, сам плачеш, а луччого не бачиш.
Живому чоловікові все потреба.
Живий про живе й думає.
Життя прожити — не поле перейти.
З дурною головою нема ногам покою.
Забудь свій рід, і ти — ніхто.
Завтра буде видніше.
Зустрічають по одягу а проводжають по розуму.
За битого двох небитих дають,
Заблукався між трьох дубів,
Забув віл, коли телям був.
Заварив кашу, так і їж.
Зав’язала голівоньку — не одв’яжиш довіку. (про заміжню жінку)
За все береться, та не все вдається.
Задер носа й кочергою не дістанеш.
За доброю хвилею злу жди.
За дурною головою і ногам нема спокою.
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Заліз у багатство - забув і братство.
За доброю хвилею злу жди.
За моє жито мене ж і бито.
Задер носа, що кочергою не дістанеш.
Злого люди заклюють, а доброго злижуть.
Знає кішка, чиє м'ясо з'їла.
Знання людині, що крила пташині.
Занюхає ковбасу в борщі.
За праве діло стій сміло.
Захочеш папки (хліба), то простягнеш лапки.
Заступи природу дверима, то вона тобі вікном.
За рідний край — хоч помирай!
За рідний край легко й помирати.
Засип правду хоч золотом,— вона випливе до верху.
Засип правду золотом, затопчи її в болото, а вона все-таки наверх вийде.
За чужим столом не махай постолом.
З брехні люди не мруть, та й інші їм віри не ймуть.
З великої хмари малий дощ.
Згадала баба, як дівкою була.
Згода дім будує, а незгода руйнує.
З дурнем каші не звариш.
Земля-трудівниця аж парує та людям хліб готує.
Закон у пана як дишло: куди направить, туди й вийшло.
Земля — мати.
З ким поведешся, того й наберешся.
З миру по нитці - голому сорочка.
Знання робить життя красним.
Знає, на чім світ стоїть.
«Здоров, брат! А відкіль ти?» — «З Печенюг!» — «А жінка є?» — «Є!» — «А дітки?» — «Аякже!»—«А хлібець?»-«У-гу-гу!» (Нема, убоге село).
Знає кіт, чиє сало з'їв.
Знайко біжить, а незнайко лежить.
Знов за рибу гроші.
За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере.
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
Золотом зайця не здоженеш.
З золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно.
З одного вола двох шкур не деруть.
З пісні слова не викинеш.
Зробив наспіх, як насміх.
З свічкою серед дня не знайдеш.
З чорної кішки білої не зробиш.
З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.
За словом в кишеню не полізе.
Земля найбагатша, вода найсильніша.
За мале судитися — велике загубити.
Зараз не вішають, а поперед розсудять.
Знаєш - кажи, а не знаєш - мовчи.
Знати своє добро і в калюжі.
З ружого свого не зробиш.
З дощу та під ринву пущу.
З-під ринви та на дощ.
З вогню та в полум’я.
Іржа залізо їсть, а печаль серце.
Із щастя та горя скувалася доля.
І час не змигнеться.
І від солодких слів буває гірко.
І гриба знайти треба мати щастя.
Іде мужик на панщину — сонечко не сходить, повертається додому, як місяць заходить.
І на вовка буває пригода.
І будень, і неділя - все лінивому безділля.
І за соломинку вхопиться, хто топиться.
І кози ситі, і сіно ціле.
І стіни мають вуха.
І сила перед розумом никне.
І золота клітка для пташки неволя.
І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
І сам не їсть, й іншим не дає.
Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.
Їж, що дають, а роби, що кажуть.
Йти, неначе у ярмо.
Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.
Йти, куди ноги несуть.
Його й чорт у ступі не влучить.
Крапля (вода) греблю рве.
Казала Настя: як удасться,
Кожний має свого моля, що його гризе.
Коли б чоловік знав своє нещастя!
Казала, та не зав'язала.
Казало лихо: не буть добру.
Казаному кінця немає,
Катюзі по заслузі.
Казали — минеться, а воно тільки настає (горе).
Казна жалю не зна.
Казало лихо: не буть добру!
Кілько світа, тілько й дива.
Київ не одразу збудовано.
Кігтик застряг-пропав птах.
Кінець діло хвалить.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Клин клином виганяють.
Кого почитають, того й величають.
Кожному свого жалько.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Коли густо, а коли й пусто.
Колись і в нашої кози хвіст відросте.
Кому що, а курці просо.
Кому весілля, а курці смерть.
Косо, криво, аби живо.
Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить.
Кому що, а мені каша.
Крамар, то комар,— де не сяде, там п’є.
Краще пізно, як ніколи.
Краси на тарілці не краяти.
Крутить, як циган сонцем.
Куди не кинь - виходить клин.
Кожний дубок хвалить свій чубок.
Краще почервоніти, як посиніти.
Крамарям як не божиться, так і не розжиться.
Купець — як стрілець.
Купець — що стрілець: необачного жде.
Купець — як стрілець: як попав, то попав, а як не попав, то й заряд пропав.
Кам’янець — вінець: кругом вода, в середині біда.
Кожному мила своя сторона.
Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся.
Кожен бреше, як йому вигідно.Лиха та радість, по котрій смуток наступає.
Кий у степу чумакам хазяїн.
Коби такий розум перед судом, який по суді.
Коли гроші говорять — правда мовчить.
Куди голка, туди й нитка.
Куй залізо, поки гаряче.
Лата хлібом не нагодує.
Людської брехні не переслухати.
Ломаку під руку, та й лиги! (Та й лиги — та й хода).
Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.
Люди стали знати, як стало хліба не ставати.
Ловися, рибко, велика й маленька!
Ласкаве слово, що весняний день.
Ледачий двічі робить, а скупий двічі платить.
Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
Ласий на чужі ковбаси.
Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.
Ліс рубають - тріски летять.
Лобом муру не проб'єш.
Лови рибу не на сковороді; а у воді.
Любить, як вовк порося.
Лови рибку, де лопух є.
Лучче птиці на сухій гілці, чим ся в золотій клітці.
Людина людині — вовк.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Людей питай, а свій розум май.
Людям язика не зав'яжеш.
Лякана ворона куща боїться.
Ледача та дитина, котрої батько не вчив.
Мак сім років не родив і голоду не було.
Мани собаку, маючи кияку.
Мандрівочка — наша тіточка.
Мандрує на довгі лози.
Меле язиком, як порожній млин.
Менше говори - більше почуєш.
Миша не одну дірку має до хати.
Мандрівочка — рідна тіточка.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Море — рибальське поле.
Море наш хліб і наше поле.
Моя хата скраю - нічого не знаю.
Між трьома деревами заблукав.
Моя хата скраю, я нічого не знаю.
Моя хата з краю — першим ворога стрічаю.
Мир обкладають, та волості обкрадають.
Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо.
Можна й мовчки своє серце з’їсти.
Мало слів, а горя річка.
Мислі до суду не позивають.
М'яти ханькИ (ханькИ — це гарбузи, означає стан зволікання та необов'язкового заняття - нічого майже не роблю, а таки при ділі ніби)
Наївся лихої нужди.
Нужда навчить хліба їсти.
Нужда та праця в могилу кладе.
Нужда мовчати не вміє.
Нужда й камінь точить.
Нужда і честю торгує.
Нужда закон ломить.
Нема того дерева, щоб на йому яка птиця не сиділа, нема того чоловіка, щоб хоч трохи не збрехав.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Не зразу Москва будувалася.
Не відразу Львів збудовано.
На панщині конопельки тіпаєм, а прийдем додому— голі плечі латаєм.
Нащо тії чини і хрести, коли кишені пусті.
На бідного Макара всі шишки летять.
Нема того злого, щоб не вийшло на добре.
На все свій час.
Навчить біда їсти.
Навчить біда потіти, як нічого ся вхопити.
Навчить біда ворожити, як нічиїи вхинити.
Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.
Не з добра побігла з двора.
Нічим грудини прикрити.
Не до стида, як сорочки нема.
Нагинай гілляку, поки молода.
На чужому горі щастя не збудуєш.
Не вір словам, а вір ділам.
Не гони коня кнутом, а гони вівсом.
Не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
Не знав, не знав та й забув.
На голові блистить, а в голові свистить.
На городі бузина, а в Києві дядько.
На добрій землі що не посієш, те і вродить.
На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возять.
Нехай іде дощ! Наловим риби — буде борщ.
На двох стільцях не всидиш.
На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить.
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Надокучив, як парена редька.
Народ, котрий не знає свого минулого — не має майбутнього.
Надувся, як ковальський міх.
Назад тільки раки лазять.
Назвався грибом - лізь у кіш.
Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.
На злодієві шапка горить.
Найбільша сила в світі – терпіння.
На ловця і звір біжить.
На нема й суду нема.
На чумака й дерево похилилось.
На здобитки, підв’язавши литки.
Нестатки гонять з хатки.
Наскочила коса на камінь.
На Новий рік прибавилось дня на заячий скік.
На стрітення зима з літом пострічаються.
Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить.
На тобі, небоже, що мені негоже.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука не ходить по лісі, а по людях.
Науки ні вода не затопить, ні вогонь не спалить.
Науки не носить за плечима.
Наука — срібло, а практика — золото.
На чужий коровай рота не роззявляй.
Небереженого лихо стереже.
Не бійся, та стережися.
Не будь тим, що моркву риє.
Не вартий дірки від бублика.
Не все те золото, що блищить.
Не вчи рибу плавати.
Не буди лихо, поки тихо.
Не заспить грушок і попелі.
Не жий сам для себе, бо не вродився сам від себе.
Нема того злого, щоб не вийшло на добре.
Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не копай іншому ями, бо сам упадеш.
Не краса красить, а розум.
На убогого всюди капле.
Не кожен, хто дбає, той і має.
Не лізь поперед батька в пекло.
Не лише силою треба боротись, а й умінням.
Нема науки без муки.
Ні дома мене не лишай, ні в поле не бери.
Нема муки без науки.
Наука не пиво: в рот не ввіллєш.
Не роби нікому того, що тобі не мило.
Не святі горшки ліплять.
Не силою роби,та розумом; не серцем, та обичаєм.
Не скуби гуску, поки не зловиш.
Не страши кота салом.
Не сунь носа до чужого проса.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не так сталося, як гадалося.
Не так хутко робиться, як мовиться.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
На Миколу і ніколи (говорять, якщо якась справа затягнулася).
Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні кує, ні меле.
Ні пава, ні ґава.
Ні риба, ні м'ясо, і в раки не годиться.
Ніс вище губи носить.
Ніч-мати дасть пораду.
Ніч додасть розуму.
Носиться, як дурень з писаною торбою.
Назвався грибом - лізь у кошик.
Ні в сих, ні в тих.
Не кидай слів на вітер.
Нема в світі, як своя країна!
На тім же суку сів (невдача).
Нема куди яблуку впасти (мало місця).
Нема куди голку встромити (мало місця).
Не мни слова, говори просто.
Нема тіні без світла.
Не святі горшки ліплять.
Не їж з ножа - злим будеш!
Ніхто чорта не сіяв, а родиться.
Не бог панів родить, а лихо їх робить.
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати.
На кулаку сльози тре.
Не забув смутку — забув речі.
Нещастя в дітях — нещастя в літах.
Не дай боже нещастя, а розум буде!
Нещасна, як подільська корова (коровами там робили).
На все воля Божа, на все свій час.
Нещасному Макару нема талану.
На всі руки майстер!
Не хочеш козакувати, йди чумакувати.
Но! З долини в долину та на свою Україну (поганяйлівське)!
Наші діди зазнали біди.
Нашого горя і сокирою нe врубаєш.
Не так хутко згоїться, як біда скоїться.
Не ходи до суду, бо хліба не буде в біду.
Не cудись, бо постіл дорожче обійдеться за чобіт.
Не бійся закону, а бійся судді.
Не бійся суду, бійся судді.
Ні царя, ні закону
Наша пісня гарна й нова, починаєм її знову.
Обпікшись на молоці на воду дме.
Оддай і сало, аби за моє стало.
Одна на мені, а друга в пранні.
Одна сорочка на спині, а друга на бантині.
Отак чумак дочумакувався.
Ой смутку ж мій!
От тобі, бабо, й Юр’їв день. ( В день Юрія (26 листопада по старому стилю) кріпаки мали право на рік переходити від одного пана до іншого. В XVI ст. це право було вже скасоване).
Образ божий у бороді, а подоба в вусах.
Один скаже, другий прикаже,
Одне дерево ще не ліс.
Одне приємне слово наче сад цвіте.
Обідрали, як молоденьку липку.
Облизня спіймав.
Обоє рябоє.
Овечку стрижуть, а баран трясеться.
Одна бджола мало меду наносить.
Одна дяка, що за рибу, що за рака.
Одна ластівка не робить весни.
Одним пальцем і голку не вдержиш.
Одного поля ягода.
Отака ловись! Хоч дрібна, але свіжа.
Оце пропав — як з мосту впав.
От тобі віз і перевіз.
Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче.
Одні руки права пишуть, одні й мажуть.
Одна ластівка весни не несе.
Пожалів вовк кобилу — залишив кістки та гриву.
Поле угноїш — урожай подвоїш.
Проти вітру піском не посиплеш.
Працюєш, працюєш — до кривавого поту.
Попадеш у суд – будеш худ.
Півсвіту скаче – півсвіту плаче.
Приложи руку, бо рука не кума.
По роботі пізнати майстра в турботі.
Півню кукарікати, як дурню з гори котитися!
Погнало горе до моря пити.
Плаче кривавими сльозами.
Пізнають хлопці і в драній сорочці.
Плачу, аж хата ходить.
Плаче, як риба в неволі.
Пиши пропало, а читай не вернеться.
Пропав, як у воду впав.
Пропав, як сіль у воді.
Пропав, як собака в ярмарку.
Пропав, як сірко на базарі.
Плив, плив, та на березі й утонув.
Переплив море, а в калюжі втопився.
Пам'ятатимеш до нових віників.
Пани ж наші голоколінці, ми в шинок, а ви навздогінці.
Пани повзувані, сліди ваші босі.
Пан що хоче, те й робить.
Панщина, як гадюка, життя наше отруїла.
Пташка красна своїм пір ям, а людина своїм знанням.
Пихи на три штихи.
Панам косять, а собі хліба просять.
Панська воля — панська й сила.
Піду, куди очі дивляться.
Пар костей не ломить.
Паршива вівця все стадо запоганить.
Перемелеться лихо - добро буде.
Під лежачий камінь вода не тече,
Піймав куцого за хвіст.
Після бійки кулаками не махають.
Пішов по шерсть, та повернувся острижений.
Піддати жару у вогонь.
Підлити масла у вогонь.
Під чорним лісом спіткався чорт з бісом.
Попові дать, а де собі брать?
Плаває, як вареник у маслі.
По бороді текло, а в роті сухо було.
Поживемо - побачимо.
Поки є люде, поти се буде.
Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки.
Піду світ заочі.
Пішечком з мішечком.
Піч варила, а я солила.
Пустив бог Микиту на волокиту.
Побачим, що буде з нас,— чи торба, чи мішок!
Помалу їдь, то далі будеш.
Поможе, як мертвому кадило.
Попи самі дурні і нас дурять.
Попа та дурака в передній куток саджають.
Попав пальцем у небо.
Поспішиш -людей насмішиш.
Почав обід - мовчу, як кіт.
Правда очі коле.
Правда світліша за сонце.
Правда — як олія: скрізь наверх спливає.
Прийде коза до воза.
Про вовка помовка, а вовк до хати.
Продав кота в мішку.
Промовка про вовка, а вовк і в хату.
Пропало, як з воза впало.
Проти сили і віл не потягне.
Птицю пізнають по пір'ю, а людину по мові.
Пустився берега (приблизне значення: робить щось неправильне або нерозумне, не задумуючись про наслідки і реакцію оточуючих).
Посиди, смутку, в кутку.
При нещасті і розумний подурнішає.
Прибудь, щастя! Розум буде.
Панські закони — павутиння, в котрім муха плутається, а джміль пролітає.
Поплатиться не сват, а той, хто винуват.
Розумній голові досить двох слів.
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Ранок покаже.
Раз добром налите серце, вік не прохолоне.
Раз,та гаразд.
Робить, як мокре горить.
Робота не вовк, в ліс не втече.
Родичів багато, та ніде пообідати.
Розум – скарб людини.
Розуму і за гроші не купиш.
Розум усе здержить, посуне й піднесе (допоможе).
Розуму – хоч лопатою горни.
Рот не город - не загородиш.
Раз добром налите серце вік не прохолоне.
Рідний край — земний рай.
Роби, небоже, тобі Бог допоможе.
Сім років мак не родив і голоду не було.
Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай.
Сам у неволі, а мрії на волі.
Сади деревину - будеш їсти садовину.
Сиди, вусе, тихо, як бороду голять.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сльози як перли!
Сонце за гору, а він в дюру.
Сказав, та не зав'язав.
Сказане слово - срібло, а мовчання - золото.
Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Слово - не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.
Слово не полова, язик не помело.
Слово не стріла, а ранить глибоко.
Смирився паче вовка.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сонця в мішок не зловиш.
Сам собі пан.
Свої люди - помиримось.
Своя губа ближче.
Семеро одного не ждуть.
Сила та розум – краса людини.
Силою не бути милою.
Ситий голодному не товариш.
Сила солому ломить.
Сильна вода греблю рве.
Сирая земля, ти не мати моя.
Срібло-злото тягне чоловіка в болото.
Срібло — чортове ребро.
Сказаного і сокирою не вирубаєш.
Скачи (роби), враже, як пан каже.
Скривилася, як середа на п’ятницю.
Сосниця — розкішниця, великі вжитки: кругом вода, а середині біда.
Старший Галич відо Львова.
Скільки вб'єш, стільки й в'їдеш.
Скільки вовка не годуй, а він все вліс дивиться.
Совість спати не дає.
Совість гризе без зубів.
Страшно буває тому, в кого совість нечиста.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Старий кіт, а масло любить.
Старого лиса не виманиш з лісу.
Страх має великі очі.
Стук-грюк, аби з рук.
Сльоза хоч рідка, та їдка.
Суддя в суді — що риба в воді.
Судить по-людськи, розсудить — не тямиш по-яківськи, каже, що по закону.
Свій суд коротший.
Суд не заклика, та й не випуска.
Скачи діда за кавалок хліба.
Сорочки на хребті нема.
Сам голий, а сорочка за пазухою.
Стережись біди, поки її нема.
Сила закону не знає.
Суд сквапливий рідко буває справедливий.
Суддя, як тесляр: що схоче, те і вирубає.
Своя рука владика.
Суддя праведний — мур кам’яний.
Семеро одного не ждуть.
Сміливого й куля не бере.
Така робота — ні в тин, ні в ворота.
Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.
Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.
Того руки не болять, що уміють.
Торба мені жінка, кий у мене братом!
Так, що тільки кривавії не ллються.
Тріщи не тріщи, вже минули водохрещі.
Такий жвавий, як біс уночі.
Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б, не то що.
То звір, йому не вір.
Там добре, де нас нема.
Твердий як скеля, міцний як дуб.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Тепле слово і в мороз зігріє.
Тепле слово і кішці приємне.
Терпен – спасен.
Тільки тії й волі, що крикнуть у полі.
Титулів повні шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода людей топить, а швидка - тільки лякає.
То ж тільки піп та півень такі дурні, що до світа співають.
Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.
Труд чоловіка годує.
Туди гладь, куди шерсть лежить.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Трудяща копійка годує довіку.
Тілько теє не минеться, як горенько йметься.
Трудно вийти з біди, як каменю з води.
Там де коза ходить, там жито родить.
У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить.
У Полівці хліб по копійці, а в Перекопі хліб по копі.
У сльозах хустку випере, а на грудях висушить.
Упав у тісну діру.
Умів узяти, умій і віддати.
У Попівці люди по копійці, а в Конотопі — по копі.
У ремісника золота рука.
Усяке діло майстра боїться.
У страху очі великі.
Усього буває на віку - і по спині, і по боку.
У тихому болоті чорти плодяться!
Ухопив місяця зубами.
У чужій кошарі овець не розведеш.
У своїй справі сам не суддя.
У суд іде тако, а з суду інако.
Фабрикувати — не хліб жати.
Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає.
Хто іншим дає, той собі дає.
Хто рано встає, тому щастя є.
Хочеш розсмішити Бога — розкажи йому про свої плани.
Хазяїн на чуже рота роззявив.
Хоч гріха вкушу, а свого не облишу.
Хіба все те вовк, що сіре?
Хліб їж, а правду ріж.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Хліб та вода - козацька їда.
Хліб у пана мужик косить, жінка його снопи носить, а прийдуть вони додому — дітки їсти просять.
Хусти поперем, як три дні панщини відбудем ( хусти — білизна).
Хоч бачить око, та зуб не йме.
Хоч біс, аби яйця ніс.
Хоч близько, та слизько.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч долі, аби у своїй волі.
Хоч і слина гола, аби своя воля.
Хоч дурний, та хитрий.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Хоч між дровами, аби з чорними бровами! Хоч під лавкою, аби з гарною панянкою!
Хто знав стид, той має совість.
Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
Хто в світі не бував, той і дива не видав.
Хто меч підійме, той від меча й загине.
Хто мовчить, той трьох навчить.
Хто знання має, той і мур зламає.
Хто з чим, а я з часником.
Хто хоче багацько знати, тому треба мало спати.
Хто як постелить, так і виспиться.
Холодним словом серця не запалиш.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
Хто змок, той води не боїться.
Хоч торбу на плечі та під монастир!
Хто нужди не бачив, той щастя не знає.
Хоч з перцем, зате з добрим серцем.
Хоч і довго вчився, та дурнем лишився.
Хто не робить, той не їсть.
Хто хоче багато мати, тому треба мало спати.
Хто рано почав, той рано стерся.
Хіба ревуть воли, як ясла повні.
Хіба хочеш — мусиш.
Ці горіхи не на наші зуби.
Чули дзвін, та не узнали, де він.
Це ще вилами по воді писано.
Цей і на лету хапа.
Цяця, цяця та в кишеню.
Цупить та тягне — волики йдуть.
Цар у державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з’їв.
Цар повелів, а бояри засудили.
Цар — як кабан, а цариця — як печериця.
Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять.
Це брехенька — моя ненька.
Цього року ягоди вродили — хоч греблю гати!
Черв’як серце точить.
Чоловік без пригоди не живе.
Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.
Час на часу не стоїть
Часок у добрі побудеш — все горе забудеш.
Через золото сльози ллються.
Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.
Чеши дідька зрідка, щоб не задернути.
Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.
Чим більше науки, тим довші руки.
Чоботи нові, а підошви голі.
Чого сам не любиш, того і другому не чини.
Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай.
Чоловік без волі, як кінь на припоні.
Чорт йому вір, то звір: не вкусить, так зляка.
Чуже чужим і пахне.
Чує дзвін, та не знає, звідки він.
Чужа душа - темний ліс.
Чужа хата - гірше ката.
Чужий кожух не гріє.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Чхали, чхали, та на степу і ночували (не доїхали).
Частіш: хто робить,— голий ходить.
«Чия справа?» — «Війтова!» — «А хто судить?» — «Війт!»
Шабля ранить тіло, а слова душу.
Швидкий, як мотиль.
Швидкий, і пуги не треба.
Шкурка вичинки не варта.
Шукай вітру в полі.
Щастя переходя живе.
Щастя як трястя; кого схоче, того й нападе.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.
Щастя з нещастям в їдних санях їздять.
Щирая правда всюди куток знайде.
Що маєш робить, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти, то з’їси завтра.
Щедрий на батьківські гроші.
Шкура ближче від сорочки.
Щоб чорт та богу молився!
Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі.
Що вариться, те й в горщик кладуть
Що мені нині, то тобі завтра.
Щодень бога хвалить і щодень людей дурить.
Що я, дурніший від попа?
Що з воза впало, то вже пропало.
Що в воду впало, то пропало.
Що бог не дав, то все в торбу.
Що посієш, те й пожнеш.
Що по тій честі, як нічого їсти.
Що написано пером, того не виволочеш волом.
Що сіре, те й вовк.
«Що старше від розуму» – «Увага!».
Що хатка, то інша гадка.
Що за сон, як у головах шапка!
Що пан затягне пером, то хлоп не витягне волом.
Що з літ, то й з розуму.
Язик без кісток, що хоче лопоче.
Язик до Києва доведе.
Як відкусиш багато - ковтнеш мало.
Як гукнеш, так і відгукнеться.
Як дбаєш, так і маєш.
Яке коріння, таке й насіння.
Як з неба впав.
Який їхав, таку й здибав.
Який Сава,така й слава.
Який харч, така й робота.
Як кіт наплакав.
Як корова язиком злизала.
Яка земля, такий і хліб.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Ясла до коней не ходять.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як на шурупах ходить.
Як добрий став — риба буде; а стече став — болото буде.
Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають.
Який цар, така й орда.
Як, лютий, не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як упав, то й пропав.
Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл пристає, то в чумака й ума не стає.
Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай.
Як часто не доїси, то й святих продаси.
Як піде горе зрання, то аж до смеркання.
Як на ноги сп’явся, то й за працю взявся.
Як почалась тяганина — не раз упріла в мене чуприна.
Яка грушка, така й юшка.
Яке йшло, таке й стріло.
Найтемніше перед світанком.
Говорити дурню, маяючню, брехню і нісенітницю (так кажуть в народі):
- Химині кури і Мотрині яйця.
- Сон сивої кобили.
- Бабині досвітки.
- Говорять, що курей доять, а вони яйця несуть.
- Аж на небі чути, як мухи кашляють.
- Піймав карася з порося.
- Ні пришити, ні прилатати.
- В городі бузина, а в Києві дядько.
- Язиком молоти - не ціпом махати.
- Нагородив 7 бочок дохлих арештантів.
Прислів'я про важливість праці:
- Щоб рибу їсти, треба у воду лізти.
- Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
- Шо вполюєш, тим і повечеряєш!
- Нікому сама птаха в руки не летить.
- Під лежачий камінь вода не тече.
- Вовка ноги кормлять.
- Не побігаєш — не пообідаєш.
- Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.
- Печені голуби не летять до губи.
Прислів’я про мотивацію ризику:
- Що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав.
- Чи пан, чи пропав - двічі не вмирати.
- Ласувать так ласувать - бий, жінко, ціле яйце в борщ.
- Чи гріх, чи два, а вже ж видержу.
Читайте также:
