Як з'явився весільний торт: цікава історія - «Советы Хозяйке»

Весільні торт має тисячолітню історію, а традиція робити багатоярусний торт з фігурками - це не випадковість, адже все має свої причини, навіть якщо с першого погляду вони не помітні Весільний обряд, як і всі ритуали пов'язані з перетином межі, не обійдуться і без їжі. Бо їжа це не завжди частування, на великих святах вона відіграє роль обрядового символу. Історично склалося так, що для жінки і чоловіки весільні ритуали мають різну спрямованість. Якщо для жінки весільні дії пов'язані зі смертю: її наряджають, прикрашають і переводять через міст / поріг / рушник, що як би натякає на той факт, що вмирає дівчина і народжується жінка; то для чоловіка весільний ритуал це ініціація і доведення того, що він повноправно може вважатися чоловіком та бути повноправним учасником у громаді старійшин. Але що об'єднує чоловіків і жінок у весільному ритуалі - це святковий торт. Традиція розрізання торта нареченим і нареченою, налічує понад п'ять тисяч років. Свій початок вона бере із давнього повір'я, що дружба скріплюється переломом хліба. Тож саме хліб був прабатьком сучасного весільного торта. За часів Римської імперії весільний хліб пекли із ячмінної або пшеничної муки У 100 році до нашої ери римські гості кидали в наречену коржі власного приготування. Проте згодом було досягнуто компромісу, і хліб наречений став ламати над головою нареченої. Шматочки хліба він роздавав гостям, символічно ділячись своїм щастям та вдачею. Суть цієї традиції полягала у тому, що молода дружина має підкорятися чоловікові. Саме тоді і з'явився новий символ весільної традиції - крихти від хліба або «confarreatio», що буквально означає «з'їдаючи разом». Пізніше confarreatio перетворилися в конфетті, яке й досі кидають в нареченого і наречену на весіллях по всьому світу. А ось в Шотландії хліб пекли з вівсяної муки, і така традиція зберігалася аж до 19-го століття. У Північній Шотландії подруги нареченої полегшували цей звичай тим, що клали на голову нареченої серветку, а на неї ставили корзину, в якій і знаходилася вівсяний коржик. Весільний хліб у тому чи іншому вигляді існував у всіх культурах світу. Наприклад, в стародавньому Китаї сім'я нареченого посилала нареченій чотири хлібних пирога, їх потрібно було підкинути вгору і зловити в простирадло, яку тримали над головою. При підкиданні кожного з пирогів наречена цитувала вірші про заміжжя, відзначаючи таким чином свій відхід з батьківського дому до чоловіка. У слов'ян, в язичницькі часи, священним хлібом вважався каравай, без нього неможливо було жодне весілля. Каравай, як обрядова їжа і символ сонця, готувався із дотриманням багатьох правил. Готувати тісто могла тільки заміжня жінка, випікати - чоловік, а нарізати - дитина. Роздачу шматочків короваю, під спеціальні пісні, довіряли - сватові. До початку освячення шлюбу молоді повинні були першими торкнутися караваю головами і поплакати. Весільні караваї прикрашали складними візерунками і гілочками калини, бо ж вона є символом переходу з одного світу до іншого. А ось у середньовічній Англії весільний пиріг виглядав, як купа з маленьких солодких булочок, і цілуючись над нею, молодята «прирікали» себе на щасливе багатодітне життя. З цієї традиції бере початок звичай вінчати весільний торт фігурками молодят. До речі, так з'явився "крокембуш". У 1660-х роках один французький кондитер відвідав Лондон і був вражений тим, наскільки безладно і неестетично складалися традиційні англійські весільні пироги. Так гора перетворилася у витончений торт. Останнім часом в прикрасі тортів все більшу популярність отримують букети з живих, зацукрованих або марципанових квітів.